Наше знайомство з Азією розпочалось з чудової країни Шрі Лаки, яку називають Серцем Азії. Цю назву вона цілком заслуговує, хоча мені важко сперечатися, бо більше ніде в Азії я і не був.

Основною причиною поїзди на остів стали дешеві квитки. Компанія FlyDubai проводила розпродаж з 50% знижкою, тому квитки в дві сторони на двох людей обійшлись нам в $580. Це, звичайно, дуже дорого, але враховуючи відстань, то ціна прийнятна. У вартістю включений лише переліт з ручним багажем. Ні харчування, ні сумок не включено в дану ціну.

Ще однією проблемою цих квитків стало повідомлення про відміну їх бронювання на офіційному сайті FlyDubai. За кілька тижнів до вильоту пішов я оформляти страховку (450 грн на 8 днів на двох) і побачив що квитки в Шрі Ланку скасовані а назад – все норм. Написав в контактній формі, але автовідповідач сказав що моє питання буде розглядатись протягом 14 днів, з листа в іншому розділі сказали що відповідь буде протягом 21 дня. Прийшлось телефонувати в київський офіс щоб уточняти. Виявилось що компанія перебронювала сама, а на сайті висвічувались ті що я бронював, а вони стали відмінені.

В Шрі Ланці величезна кількість приватних гідів, які Вас будуть всюди возити на машині, все розкажуть і зроблять все що ви попросите. Ми також знайшли таку людину, по рекомендації знайомого який уже користувався його послугами. Зв’язатися з цим гідом можна у Facebook – Сумуду Абрев. За 3 дні екскурсії ми заплатили по $208 з людини. Сюди входило: 2 ночі в готелях (різних), харчування в цих готелях, транспорт (3 дні їздили автомобілем з водієм), програма подорожі. Він заздалегідь ще просив вказати місця які ми б хотіли відвідати. Їх можна без проблем додати в маршрут. Але ми щось полінились і не хотіли цим займатися, тому повністю взяли програму заплановану гідом. На 3 дні цього було достатньо. Зразу скажу що ми провтикали додати в список Yala National Park. Всі рекомендують його відвідати і він знаходився зовсім поряд з нашим аеропортом. Також можна було б додати Храм Зуба Будди який знаходився поряд з нашим маршрутом.

Тепер кожен пункт подорожі, що сподобалось, що ні а що потрібно врахувати на наступний раз.

Переліт

Виліт з Жулян, квитки оформили до кінцевого пункту – Mattala Hambantota. Реєструвались в самому кінці, тому квитки були не поряд а через прохід і в останньому ряді де крісла не відкидаються назад, літак був повний. При реєстрації на рейс перевірили карточку якою здійснювалась оплата. Пересадка в Дубаї і час в польоті 5 годин 40 хвилин. В аеропорту приймають лише кредитні карти і національну валюту, тому долари і євро треба буде міняти (з пунктами обміну проблем не було).

Півторигодинна пересадка в аеропорту Дубаю (2 термінал) пролетіла швидко і ми уже летіли в Коломбо (4 години 30 хвилин). Літак був не заповнений, тому ми вдвох вмостились на 3х кріслах – так можна летіти, хоч виспались. Під час цього перельоту захотілось випити водички, і виявилось що на борту немає безкоштовної води. Пляшка 0.5 коштує $2 або 5 дирхам. Я був дуже неприємно здивований, враховуючи що навіть в МАУ можна попросити безкоштовної простої водички.

Також під час цього перельоту роздавали бланки для візи “Arrival card” де треба вказати якусь інформацію про себе. Основне поле яке викликало проблеми – це адреса місця проживання під час перебування в країні, тому дізнайтесь якусь адресу заздалегідь.

По прильоті в Коломбо (столиці Шрі Ланки) нас не випустили з літака (ну тобто не пустили дальше коридору рукава для посадки) тому що квитки були в Матталу, а це ще 30 хвилин перельоту. Сиділи і дивились як прибирають борт доки нікого нема, добре що хоч якийсь Wi-Fi зловили. Разом з нами було ще 2 дівчини з України і якийсь мужик з Дубаїв. Борт заповнився людьми які летять в Дубай, але літак перед цим залітає в Матталу, висаджує там людей і тоді уже летить в Дубай. Це був перший мій рейс такого типу, прямо як автобусом. В Матталі вийшло аж 5 людей, вся решта полетіли в Дубай.

Прилетіли ми в шикарний новенький аеропорт, зустрічали нас дівчата в національних костюмах з посмішкою, враження зразу було дуже приємне. Віза коштує $40 з людини при оформленні в аеропорту по прильоту. Десь чув що можна якось заздалегідь в інтернеті подати якісь документи і тоді віза коштує $35. Оплатили все картою, особливих проблем не було, лише прикордонники жалілись що інет поганий і не змогли з першого разу провести транзакцію. Тут забрали бланки які ми заповняли в літаку.

День перший

Прилетіли близько 8 ранку, трохи відпочили в літаку тому зразу розпочали нашу подорож з гідом. Він нас зустрів в аеропорту і повіз в місто Елла. По дорозі купили кокос, скуштували воду з нього (не знаю чи це кокосове молоко чи ні). Гід каже що місцеві п’ють його зранку щоб набратися сил. На смак як солодка вода, таке трохи тошнотне, але пити можна. Один кокос коштує 75 рупій (приблизно $0.5), але пізніше ми знайшли по 50 рупій. Ці кокоси ростуть тут на кожній пальмі і їх безліч.

Трохи про аеропорт і трансфер якого там нема. Аеропорт новий і з транспортом там туго. На дорозі було практично пусто, тому треба заздалегідь планувати і домовлятись як добратися.

По дорозі багато бачили павлінів, їх на півдні острова багато. Першою зупинкою став водоспад під Еллою. Як називається не пам’ятаю, але доволі красивий, навіть з врахуванням що води було мало. Поряд з ним був ресторан в горах з прекраснішим виглядом на зелені вершини гір.

Ціни в цьому ресторанчику були високі, навіть дуже високі як для Азії, але ми подумали що це один з туристичних ресторанів де здерають в 5 разів більше. Виявилось що тут ще нормально. Ми заплатили 1210 рупій за двох. Шрі Ланка дуже дорога. Їжа і проживання коштують дуже дорого.

Наступним пунктом мав бути підйом на Маленький Пік Адама, але ми ще вирішили проїхатись на потязі по мальовничих краєвидах, тому уже не встигли піднятися на вершину. Проїзд в потязі – це все таки must have на острові. Він ходить лише 3 рази в день. Ми їхали на 13:00 з Ella і повинні були вийти на станції Nanu-Oya. В дорозі щось близько трьох годин. Взяли квитки другого класу по ціні 220 рупій за 2 людини. В першому коштують щось близько 1000 з людини. Туристів там дуже багато, тому треба постаратися першим заскочити у вагон щоб зайняти хороше місце. Окрім того там уже і місцеві сидять, тому знайти місце не так просто. Швидше всього що будете стояти в тамбурі де двері ніколи не закриваються а на східцях сидять місцеві хлопці всю дорогу.

Краєвид звичайно дуже шикарний: зелені гори, безліч пальм і чайних плантацій, соснові ліси і скелі з водоспадами. Дану поїзду не можна пропустити відвідуючи Шрі Ланку. Наш гід поїхав машиною до станції де ми мали вийти і речі ми залишили в машині, тому нічого з собою не брали. Місцями ми їхали в горах крізь хмари і там було холодно і моросів дощ, тому треба якусь кофту брати з собою, плюс в тамбурі сильні сквозняки, можна спокійно захворіти.

Вийшовши з потяга ми поїхали в місто Nuwara Eliya, де в горах вирощують чай і знаходиться велика кількість фабрик по виготовленню цього чаю. Клімат тут був зовсім інший, набагато холодніше і йшов дощ. Гід каже що дощі тут кожен день після обіду, пов’язане це з тим що високо в горах знаходимось. Він показав будівлі які збудували англічани за часів Англійської колонії. Виглядає як маленька Англія, особливо враховуючи клімат.

Далі поїхали на чайну фабрику, де працівник розказав як виготовляють чай. Всі листки збираються вручну і переважно жінками. В них норма це 20 кг на день, хоч і приносять і більше. Потім його сушать, дрібнять і відділяють листочки від стебел. Після екскурсії можна випити по чашці будь-якого чаю. Якщо хочете більше – то уже потрібно доплачувати. Також тут зразу можна купити додому чай, вибір великий і ціни теж високі. Ми скупились на 5000 рупій але чаю було не дуже багато, навіть пів кілограма не набереться.

Після фабрики поїхали в готель, по дорозі купили фруктів. 250 рупій за ананас і кілька бананів на 50 рупій. Готель знаходиться під водоспадом з шикарнішим виглядом на гори. Інтер’єр тільки виглядав убито, таке враження що останній раз ремонт там робили за часів Англійської колонії. Вечеря являє собою шведський стіл, де можна вибрати щось поїсти. Переважно місцеві страви – рис і карі, але також багато курятини, картоплі, та риби з м’ясом. На десерти краще брати фрукти, вони свіжі і смачні, випічка така собі. Гід сказав що номер з вечерею і сніданком коштує $70 за ніч. Більшість цієї ціни становить неймовірний краєвид ну і гаряча вода. Унітаз був поламаний.

Підсумки першого дня: Шрі Ланка неймовірно красива і зелена, також вона дуже дорога – це видно по ціні на їжу і готелі. Пити можна лише бутильовану воду, від іншої можуть бути проблеми зі шлунком. Клімат на острові різний в різних частинах і порах року. В основному тут 2 сезони: на півдні з листопада по квітень і на півночі з травня по серпень (вересень). В горах холодніше і більше дощів. Не всюди можна зняти гроші в банкоматі. Деякі не приймали мою карту від ПриватБанку, деякі брали комісію в 200 рупій за кожну операції, деякі все таки працювали нормально, тому треба шукати. З собою налічку ми старались не возити, про всяк випадок, тому часто знімали в різних місцях.

День другий

Другий день ми розпочали з прогулянки до водоспаду, під яким знаходився готель, оскільки напередодні ввечері уже не було часу йти, стемніло. Водоспад прекрасний і ще прекрасніший вигляд на гори з протилежного боку. Поснідали. Звичайний шведський стіл в готелі рівня 3-4*.

Ранком приїхав наш гід і ми поїхали далі. Першою зупинкою була оглядова площадка в Nuwara Eliya а потім чайна плантація. Подивились на кущі чаю зблизька. Нарешті зрозумів з яких листочків роблять золотий сорт чаю. Дальше ми поїхали в Канді, але місто якось толком і не побачили, а те що побачили нічим особливим не запам’яталось – звичайна Азія.

В Канді (чи десь поряд з цим містом) відвідали Королівський ботанічий сад, вхід коштує 1500 рупій з людини. Місце красиве, але треба сюди їхати в квітні, коли найкращий сезон для рослин які тут ростуть. Також тут повно макак, вони працюють для туристів тому не дуже агресивні порівняно з тими що були біля готелю де ми жили.

Далі поїхали на сафарі зі слонами де можна на них покататися. По дорозі згадав, що треба спробувати дуріан – дуже смачний фрукт який неймовірно смердить якщо трохи полежить розрізаним. Так як початок вересня – це не сезон для цього фрукту (авокадо зараз були всюди) то невеличких розмірів екземпляр коштував 1000 рупій. На смак приємний, особливо враховуючи що це екзотичний фрукт який ніколи не куштував раніше. Свіжий він не смердить, можна спокійно їсти, але лише на вулиці. В машину його брати ніхто не захоче.

Сафарі зі слонами являє собою невеличку приватну територію, де власники орендують 3х слонів на яких туристи можуть показатись (200м проїхати, хоча мені здається що там 200м нема) за 2000 рупій з людини. Якщо просто подивитись то вхід коштує 1000 рупій. Також можна погладити і помити слона який лежить в річці і відпочиває після важкого робочого дня. Виглядають ці слони так собі, на шиї величезний ланцюг і поряд поводир який штрикає його гострою палкою щоб той віз наглих і товстих туристів. Загалом, кататись на них в нас бажання пропало.

Після слонів поїхали назад на південь, де мали переночувати. Після 4 годин в дорозі приїхали в Bentota де поселились в готель який уже був кращий за попередній. Чудовий ремонт, тераса і загальний інтер’єр та екстер’єр відповідали очікуванням. З мінусів: Wi-Fi ловив лише на вулиці; у ванній були лише один маленький шматок мила; біля ліжок не було тумбочок, вроді і дрібниця, але покласти телефон на зарядку чи щось інше поряд уже неможливо; всі розетки були американського формату, навіть не місцевого, туди хоч можна якось впихнути наші вилки.

День третій

Вранці пішли подивитись на океан. Враховуючи скільки коштували квитки і відстань яку ми подолали, океан не відбивав ці затрати. Зрозуміло що не сезон плюс місце було не дуже, багато сміття на березі а хвилі високі і брудні. Але щось таке в цьому океані є. Його могутність зачаровує. Це вам не море в Туреччині.

Після сніданку приїхав наш гід і ми зібрались їхати на черепахову ферму. Приємним бонусом стало те що власник готелю не взяв з нас кошти за напої які ми брали на вечерю напередодні (там напої не входили у вартість вечері).

Вхід на черепахову ферму становить 1000 рупій з людини і потім з нас ще випросили 500 рупій на благодійність (для черепах). Ферма являє собою двір чийогось будинку де повно басейнів з черепахами. Місцеві жителі збирають яйця на пляжі і приносять в такі ферми, де вони долежують і потім маленьких черепашок випускають в океан. Зроблено це по причині що варани з’їдають яйця, ну або ще щось з ними стається. Черепашок чоловічої статті випускають на 3й день а жіночої або через пів року або через 3 (точний час не пам’ятаю). Пов’язано з відсотком народжуваності жіночої статті – вона щось близько 1 чи 2%.

Останнім пунктом нашої екскурсії з гідом було сафарі на річці. На лодці возили різними тропічними чащами між островами. Нам ця частина дуже сподобалась, реально було цікаво. Вартість в 7000 рупій за двох висока, але воно того варте. На лодці були лише ми вдвох, гід і водій. Це радувало, особливо дивлячись на лодки забиті групами китайських туристів всіх в рятувальних жилетах. Тривалість щось близько 3-4 годин. За цей час відвідали острів де місцеві люди виробляють корицю. Там є спеціальний дідок який кожній групі туристів показує як з дерев’яної палки кориці видобувають кору, потім її сушать і продають. Дальше він плете шматок криші з листка пальми і робить мотузку з кокоса. Я спробував теж зробити кориці – цікаво і зовсім не складно. Ми тут купили на 1000 рупій кориці і ще якихось спецій.

Після цього острова попливли на інший де знаходився храм Будди і монах, який щось розказував на жахливій англійській, потім пов’язав мотузочки на руку і показав як залишити благодійну допомогу для храму. Тут ми залишили ще 1000 рупій.

Ще однією приємною зупинкою на цьому сафарі була  Fish farm де за 200 рупій з людини голодні рибки обкусують ваші ноги, з’їдаючи стару шкіру. Все як в SPA-салоні, тільки тут рибки розміром як невеликий окунь. Нам з Ксюхою ця процедура дуже сподобалась, було весело, особливо годувати їх ще додатковим кормом на який вони злітаються як піраньї на жертву. Тривалість процедури 10хв.

Це був останній пункт нашої екскурсії з гідом, після якого він пішов на автобус бо живе десь неподалік. Напередодні ми з ним і водієм домовились що водій завезе нас на південь де ми поселимось і проведемо наступні 4 дні. Відстань від Maduganga Lake до Mirissa де ми планували залишитись щось близько 75км. По дорозі туди водій завіз нас ще в місто Galle де знаходиться Galle Dutch Fort. Після прогулянки цим фортом і фотографування (водій нас з радістю теж пофотографував) ми ще заїхали пообідати в придорожню кафешку. Порція рису з овочами коштувала 650 рупій, але вона була такого розміру що можна спокійно ділити на 3-4 людини і всі наїдяться. Ну і після цього ми уже поїхали в Міріссу де водій допоміг знайти нам житло і зачекав доки ми поселимось. Ми домовились що через 4 дні він приїде по нас і завезе в аеропорт. Відстань до аеропорту близько 116км і ми домовились що за 10000 рупій водій в 3 години ночі нас забере і відвезе в аеропорт. Пізніше я перепитав у знайомої яка живе 3 місяці в Шрі Ланці і вана сказала що це нормальна ціна.

Підсумки перших 3 днів

До Азії треба трохи звикнути. Лівосторонній рух і безліч тук-туків на дорозі створюють справжній хаос і шум, оскільки всі користуються звуковими сигналами при будь-якому маневрі.

Для довідки і спрощення переведення рупій в знайому валюту: $1 = 150 рупій, 1грн = 5.8 рупій.

Потрібно детальніше планувати маршрут, вибирати що подивитись і де зупинятись. Для цього можна скористатись цим сайтом (знайшов його уже після приїзду додому) або цим. На них добре описані маршрути і що можна подивитись.

 

Схожі статті