І пів року не пройшло з нашої поїздки в Шрі-Ланку, як я знайшов час для написання другої частини статті. Так як чай, куплений на острові, ми ще не випили, тому думаю що ще не пізно. Першу частину можна прочитати за посиланням Враження від Шрі-Ланки. Частина 1.

В нас залишалось 4 дні на острові і ми їх провели вдвох в одному місці, без переїздів і пошуків на що б ще подивитись. Цю частину відпустки я можу назвати найкращою. Їздити по острову в пошуках красивих місць звичайно круто, але пожити на березі океану і нікуди не квапитись – це розкіш.

Проживання.

Водій привіз нас в Міріссу і допоміг знайти готель. На самому березі океану номери були дуже дорогі (точну ціну не пам’ятаю, але більше $60 за ніч). Знайшли готель трішки дальше від берега, чудове місце. Поряд дорога і безліч магазинів, також всі найкращі ресторани міста знаходяться поблизу.

Перший варіант готелю був за 20 баксів за ніч, але то була якась дира. Нам не сподобалось і інет там не працював. Поряд з ним був інший, уже за 30 баксів. Номер чистіший, з кондиціонером, велика ванна кімната. Також тут власник чудово говорив англійською і зразу сказав що в них 2 роутера і Wi-Fi працює без перебоїв. Інет таки могутня річ, ми тут і залишились. Думали може пожити день чи 2 а потім знайти щось інше, але згодом ми звикли до цього місця і не хотіли уже їхати. Мене тут привабив красивий сад перед входом і гамак біля дверей. З нього не хотілось вилазити. Валяєшся годинами під пальмами в гамаку і попиваєш кокос – що ще потрібно для відпочинку (і Wi-Fi таки працював добре). Готель називається Poppies.

Ввечері зустрілись із подругою яка довго тут прожила, розпитали що можна подивитись і чим зайняти себе на кілька днів. Також вона порекомендувала кілька кафешок які необхідно відвідати. За розмовою випили по пару коктейлів в барі на березі океану і домовились що приїдемо до неї в серфінг-клуб на одне зайняття серфінгом. Вона тоді якраз там жила і працювали (або волонтером була). Ще нам порекомендувала вийти в океан щоб подивитись на китів.

Місто Mirissa і пляжі.

Вранці ми розпочали своє знайомство з містом Мірісса. Це звичайна Азія, особливих визначних місць поряд не було, але пляж з океаном все компенсували.

Так як у вересні на півдні ще не сезон, тому був сильний вітер і на океані великі хвилі, через що вода була трохи брудна і купатись були небезпечно. На Mirissa Beach ми так ні разу і не скупнулись, але якщо пройти трохи дальше за Parrot Rock то там є більш захищена затока з меншими хвилями. Перший день ми там і відпочивали. Чудовий пісок і спокійна вода. На наступний день ми зайшли ще трохи дальше, там третя затока, здається називається черепаховою. Ось там взагалі шикарніше місце. Людей не було зовсім. Затока захищена рифом (або якимись камінцями) і всі хвилі розбивались там. Ми взяли по коктейлю в кафешці на березі і розмістились на їхніх лежаках.

Черепаховою вона називається через те що там живе або, як мінімум, можна побачити багато черепах у воді. Дуже цікаво спостерігати як вони вспливають а потім знову занурюються. Тут я пожалів що не було з собою ні маски ні трубки.

На пляжах багато кафешок і барів. Ми ходили сюди кожен вечір. Це якесь неймовірне відчуття сидіти на березі океану, попивати коктейлі і ніжитись в променях вечірнього сонця при цьому ноги омиває Індійський океан. Дуже круто.

В більшості барів діє Happy hour під час якого (десь з 12 чи 14 годин) на велику кількість напоїв знижка в 50%. Зі знижкою, ціна виходить в середньому 350 рупій за напій. Ми також купували мохіто без знижки, вийшло 800 рупій і ще 80 здерли за обслуговування.

Ресторани

Бари на пляжі – це круто, але дорого і знижки діють ввечері. По рекомендації, а потім і TripAdvisor, ми пішли в найкращий ресторан міста – No. 1 Dewmini Roti Shop. На TripAdvisor 1861 reviews і рейтинг 4.5. Порівняно з іншими місцями, тут рейтинг просто гігантський.

Красиві вечірні сукні, під’їзні освічені алеї, офіціанти в смокінгах – це все НЕ про цей ресторан. Подвір’я хати місцевих жителів, до яких веде вузенька дорога з калюжами які потрібно перескакувати. Відкриваєте самі ворота і заходите на подвір’я де розміщено декілька старих пошарпаних вигорівших пластиків столиків (як у нас в генделиках). Над ними такі ж вигорівші пляжні парасольки. Їх прибирає старенький дідусь, який ледве ноги переставляє, а замовлення приймає, напевно, його внучка. Сімейний ресторанчик де працюють усі. Поряд знаходиться «літня кухня» чи щось типу того, звідки час від часу виходить старенька бабуся в нічній сорочці і йде вішати сушитись випрану одежу чуть дальше від столиків з гостями.

Місце взагалі дивне і викликає двоякі відчуття. З одного боку ти приходиш до когось додому де мало що нагадує ресторан, а з іншого все так по домашньому і комфортно. Перші рази було дивно ходити, але на третій раз ми уже приходили як до себе додому (або до бабусі в гості). Поряд з цим усім бідненьким і зашарпаним знаходяться сертифікати від TripAdvisor за останніх років 5 з найвищими рейтингами і безліч туристів.

З іншого боку, їжа була смачнюща і не дорога. В середньому ми витрачали 1000-1200 рупій, і за це отримували 2 молочні коктейлі, пару шоколадних роті і котту або рис з овочами. Чай тут брати не рекомендую, він найдешевший ліптон в пакетиках. Кафе працює з 9 ранку. Їжу готують на бутильованій воді і не гостру, спеціально для туристів. Потрібно нагадувати щоб робили зовсім не гостру, хто не звик то буде дуже здивований. При тому що в мене проблеми зі шлунком, і дома я не можу їсти нічого гострого, то тут страви з спеціями заходили дуже добре і після них не було жодних проблем зі шлунком – це найкращий комплімент який я можу зробити.

Іншим рестораном, який нам рекомендували і ми встигли відвідати, був Ambrosia. Цей трішки більше був схожий на ресторан, порівняно з попереднім, але все ще залишалось місце для покращень. Смажений краб тут коштував 800-900 рупій, що, в порівнянні з пляжними кафе, дешевше на 300-400 рупій.

Трохи активніший відпочинок

Кити

Однією з розваг для туристів в Міріссі являється вихід в океан і споглядання за синіми китами. Вони тут зовсім поряд, кілометрів 8 від берега. Квиток коштує 6000 рупій за людину, це якщо б ми брали його в нас в готелі або в екскурсійному центрі. Але, по рекомендації подруги, ми пішли до власника Guest house в якому вона колись жила, і він може продати ці квитки всього лиш за з людини, а якби ми в нього пожили кілька днів, то можна було б і за 1.5к. Зекономити 8000 рупій завжди приємно. Як я зрозумів, в нього там працює кум-брат-сват чи хтось типу того, тому що можна було лише в суботу, бо в неділю уже було б повна ціна.

Взагалі, вихід в океан мені запам’ятався найбільше з усієї подорожі. Сподобались не кити, яких ми толком і не бачили, а вирази облич людей, їхні очі, коли заплативши по $40 їх 3 години кидало в лодці на хвилях під дощем. Більшість людей тошніло і вони не відривались від пакетів. Емоції не передати словами, посмішка з мого обличчя не сходила весь час в океані. Про Ксюху я цього сказати не можу.

Розпочати екскурсію ми мали о 7 ранку, на тут-туку нас привезли на пірс, ми сіли в лодку на нижню палубу, отримали по пляшці 0.5 води і десь в 7:30 ми вийшли в океан. Коли стояли на якорі, вода була тиха, небо хмарне але без дощу. Вийшовши з бухти, розпочався дощ і сильний вітер, лило як з відра і дощ падав практично горизонтально. Ми з Ксю сховались під парасолькою і пересіли ближче до центру, але все рівно були практично повністю мокрі. Лодка набрала швидкості і на хвилях, все таки не сезон був і вони були високі, помчались до китів. Лодку підкидало метра на 2 і сильно хитало. Моментами було стьомно, але я був довольним, мені цей екшн подобався, дійсно було круто. Більшість пасажирів поскручувала морська хвороба і пакети для блювання стали найпопулярнішим товаром.

Десь через пів години або більше, дощ вщух і ми просто пригали по хвилях в пошуках китів. Приплили на точку, де уже було 4-5 інших кораблика, почали ждати китів. В них толі вихідний був, толі розлінились, але все що ми побачили це кілька хвостів в далечі і фонтанчиків. Для кращого огляду я вийшов на ніс лодки, де уже було кілька людей. Кілька разів до мене приходила Ксю, але вона виглядала не дуже щасливою, напевно щось їй в цій екскурсії не подобалось.

Десь в пів десятої ранку всі вирішили що час повертатись на острів. Нам ще роздали по бісквіту і бананах, так як більшість пасажирів не могли думати про їжу, можна було спокійно затоптати подвійну порцію. Також в цю екскурсію був включений сніданок – бутер, який я так і не з’їв, виглядав він не дуже.

Від цієї екскурсії я був довольний як слон. Кожен рупій окупився. Звичайно, пасажири які ні разу не встали зі свого місця, або колін дівчат на яких скрутились не були на стільки щасливі, але то уже їхні проблеми.

Серфінг

Шрі-Ланка – один з найпопулярніших курортів для навчання серфінгу. Поряд з Міріссою знаходиться місто Велігама (Weligama) в якому є серфінг клуб Elsewhere Surf Camps. Напередодні ми познайомились з тренером і домовились про уроки. Мали разом з Ксю займатися. Урок в 3 години з людини коштує 5000 рупій. Після вранішніх китів Ксюха не захотіла уже йти на серфінг, тому я сам займався.

Тренер дуже толковий, молодий хлопець з Австралії де все життя займається серфінгом. В цій школі він кілька місяців працював а потім мав їхати дальше десь у Каліфорнію.

В серфінгу немає нічого складного. Головне виконувати всі правила і кроки. На дошку став уже на третій хвилі, не складно було. В кінці заняття уже міг і хвилю зловити. З мінусів – потрібно мати хороше здоров’я і фізичну форму тому, що дуже важко йти на глибину з дошкою проти хвиль і цей вид спорту дуже виснажливий.

Серфінг мені дуже сподобався, рекомендую спробувати коли будете в Шрі-Ланці. Головне знайти нормального тренера, який зможе показати як правильно кататись і не попасти на якогось місцевого який 3 місяці займався перед цим і став тренером – основано на реальних подіях (розповідали).

Завершенням чудового дня був похід по барах на пляжі. По коктейлю в кожному а потім ще й краба затоптати – це завжди піднімає настрій. День був неймовірним, напевно відпустка такою і повинна бути.

Висновок

Острів нам з Ксю дуже сподобався, не пожаліли що поїхали, мало було лише часу, ще б кілька днів. Природа шикарна і океан роблять своє діло, хочеться повернутися. Звичайно, є і недоліки, все таки це Азія, і проблема зі сміттям і тут є. Шрі-Ланка доволі чиста, але місцями знаходили такі місця де поряд з пляжем була купа сміття.

Водій нас забрав коли ми і домовлялись. В аеропорту був дуже детальний огляд, все з рюкзаків виймали і перевіряли. Ми купили були 2 пакети зі спеціями, але в нас їх забрали, не можна в ручну поклажу було їх брати, дуже сильний запах.

При можливості я б ще раз сюди поїхав.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Схожі статті

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *