Ми щось давно не подорожували нікуди й почали сумувати. Тут Оксана запропонувала щось нове для нас – поїхати в Українські Карпати. Не дорого, не далеко, а вражень має бути так само багато як і від подорожей Європою. Запропонувала мені, потім сестрі, а та чоловіку, а той друзям – так і назбирали 9 людей в дорогу.
Програму подорожі вирішили не придумувати, а піти перевіреним шляхом. Знайшли підходящий варіант в тур-клубу «Бідняжка». Ми з ними уже подорожували декілька разів і враження завжди позитивні. Все продумано, заброньовано та організовано. Більшість нашої компанії навіть і не читала плану поїздки, головне що там було підкорення Говерли – найвищої точки нашої країни. До того ж подорож припадала на День Незалежності – один додаткових вихідний і не треба відпрошуватись з роботи.
За трьох денну поїздку ми заплатили по 1340 грн з людини. Можна було ще дешевше, якби забронювали на декілька днів раніше. В цю вартість входить проїзд на «комфортабельних» автобусах, 2 ночі проживання в готелі та послуги гідів.
Додатково оплачується катання на ЗІЛах (70 грн), витяги в Буковелі (105 грн), рекреаційний збір за підняття на Говерлу (25 грн), полонина Перці (90 грн). Окрім цього всього ще харчування і додаткові свої витрати. Загалом, додаткових коштів, на двох, за ці дні потратили 3477 грн. Левову частину витрат забрало харчування і ресторани. Ціни на ресторани в Карпатах (Яремче, Яблуниця, Буковель) київські. І разом з тим, ми собі практично ні в чому не відмовляли. По грошах ця поїздка виходить набагато дешевшою ніж будь-яка найбюджетніша в Європу.
Гори – це щось просто неймовірне. Напевно з усієї подорожі мені найбільше запам’ятались ранки в горах. Виходиш в годин 6-7 ранку на вулицю і тебе зачаровують тумани на вершинах і промені вранішнього сонця. Абсолютно безкоштовне і найвражаюче видовище.
На 3 дні програма була насичена, плин часу відчувався зовсім по іншому. За один день можна було відвідати безліч місць, поїсти в кількох ресторанах, насолодитись неймовірними краєвидами та природою, а потім дивишся на годинник і пройшло лише пів дня. Після просиджування життя в офісі де час пролітає з неймовірною швидкістю – тут можна було насолодитись кожною хвилиною.
Коротко пробіжусь по програмі за ці дні та опишу що найбільше запам’яталось.
День перший.
Після 8 годин їзди поснідали на АЗС і пішли дивитись на диких тварин (кабанів і оленів) десь в Яремче. Вхід був включений у вартість поїздки. Потім через старий міст пішли до річки де можна було пригнути з мосту в прірву. Поряд є сувенірний ярмарок де туристам впарюють все підряд і не найкращої якості.
По дорозі до полонини Перці ми ще заїхали до якогось мужика що продавав вино і наливки біля дороги. Напевно якось домовився з організаторами. Ціни високі, а якість нікудишня. Також не можна нормально продегустувати, наливає по 3 краплі.
Полонина Перці нам сподобилась. Прекрасні види на гори, багато розваг для туристів і тут була більш-менш нормальна дегустація сирів і наливок. Вхід коштує 90 грн з дегустацією і 60 – без. Сири мені сподобались, смачні, а наливки – якась бурда, в більшості випадків.
Наступною зупинкою був гірськолижний курорт Буковель. Тут частина людей пішла купатись в озері, інша на підйомники. Підйомник коштує 105 грн на людину в 2 сторони. На горі неймовірний краєвид. Особливо було круто коли розпочався дощ в горах і було видно 2 веселки. Підйомники зупинили через погодні умови й ми застрягли на вершині. Добре що в горах приймають MasterCard і є запаси пива.
З цієї гори ми спускались за допомогою найдовшого в Україні тролея – 1130 метрів. Трос натягнутий з вершини гори до готелю на підніжжі. Атракціон коштує 400 грн. Думав буде емоційніше, але після поїздки на китів в Шрі Ланці та атракціонів в Копенгагені – це не так уже і вражає. Кожен може спробувати.
День другий.
Кульмінація нашої подорожі – перше підкорення Говерли, 2061 метр над рівнем моря. Це зайняло весь день. Годин 4 ми піднімались, там побули хвилин 30 і спуск зайняв десь 4 години також. Мінусом походу великою компанією на гору є те що не всім вистачило часу на вершині. Одні піднялись дуже швидко, інші тільки вибрались на вершину, як уже треба спускатись.
До підйому потрібно трохи готуватись, як фізично так і в плані екіпіровки. Якщо ви постійно сидите за кампом і практично не займаєтесь фізичною діяльністю – цілий день в горах може бути шоком для організму. Кріпатура на наступний день гарантована. А так то підйом не дуже складний, можливо тому що гід повів нас шляхом для пенсіонерів.
В походах в гори я абсолютно не розбираюсь, тому наступні поради основані на тому що бачив сам:
- необхідне якісне взуття, яке у вас на розлізеться через 500 метрів підйому;
- в підніжжі було жарко йти, тому штани та легенька кофта була в нагоді, але з підйомом вище стає холодніше і вітряніше. Потрібно уже теплішу кофту або вітровку щоб не продуло;
- під час підйому рюкзак краще часто не знімати – спина мокра і можна продути на вітрові;
- обов’язково потрібно щось на голову – весь день на сонці може негативно вплинути на здоров’я;
- в горах часто можуть несподівано розпочинатись дощі, тому потрібно взяти дощовик. Можна орендувати в таборі, коштує гривень 20-25. Також ми взяли в оренду палки та були задоволені цим рішенням. Моментами вони допомагали. Під час підйому багато людей шукали якісь дровеняки чи гілки – виглядало не дуже зручним рішенням.
Підкоренням гори всі залишились задоволені. Хоч і було моментами важко, піднявшись на вершину, зовсім не відчувалось втоми. Можливо тому що всі були голодні й зразу налетіли на бутерброди. До речі, не забудьте взяти з собою їжу. Підйом виснажливий і обов’язково захочеться поїсти.
День третій.
Найбільше запам’ятався поїздкою на Манявський водоспад, особливо дорога туди на ЗІЛах. Вас грузять на борт як картоплю і 20 хвилин везуть річками і гірськими дорогами до водоспаду. Поїздка дуже емоційна і крута, однозначно потрібно спробувати. Тільки вибирайте краще повністю відкритий борт – так більше вражень і краєвиди кращі. Сам водоспад і місце де він знаходиться дуже красиві, але недоліком була величезна кількість туристів. Туди потрібно їхати самому, коли нікого нема. Тоді це місце розкриється перед вами повністю.
Після водоспаду заїхали ще в Івано-Франківські на кілька годин. Особливо не гуляли, пішли повечеряти в місцевий заклад і потім уже виїхали додому.
Висновок
Гір багато не буває. Однозначно, потрібно частіше їздити в Карпати. Гори та хороша компанія забезпечують чудово проведені вихідні.
P. S. Дякую Оксані за цю прекрасну ідею і поїздку.
